Батькам на замітку

« Сім’я – перша школа морального зростання»

З погляду психології, сім'я - це те середовище перебування, де дитина відчуває себе в безпеці. Рідна домівка асоціюється в дитини з душевним теплом.  Для кожного з нас рідна домівка - не просто частина дитинства, а дороге місце, з яким пов'язані найтепліші й найважливіші спогади. Дитина з'являється на світ маленькою істотою, яка потребує уваги, доброти, любові з боку дорослих. Цими дорослими насамперед є батьки. Саме від них діти пізнають перші життєві істини, наслідують зразки поведінки, вчаться оцінювати різні події, набувають досвіду взаємин з іншими людьми, вчаться культури поведінки та спілкування з оточуючими.

Вступаючи в життя, дитина, повинна засвоїти чимало правил, які існують в кожному суспільстві. Це - закони гуманного ставлення до людей, норми поведінки та моралі. Дитина повинна розрізняти стани дорослих, розуміти їх, співчувати і допомагати. Щоб виховати в неї моральні якості, варто обговорювати різні питання: «Що ти знаєш про маму? Якою мама була в твоєму віці? Чим займається твоя мама? Чим твоя мама відрізняється від інших жінок? Чи є у мами подруги? Як мама ставиться до своєї мами? Як можна піклуватися про маму?» та ін.

Дитина повинна усвідомлювати, що члени сім'ї пов'язані родинними зв'язками не лише з нею самою, а й між собою. Слід давати дітям змогу визначити своє місце і право у вирішенні родинних справ: «Мама вважає так, тато - ось так. А як думаєш ти?». Дитина повинна розуміти, що людські взаємини - це велика цінність, і їх слід підтримувати і збагачувати. Потрібно показати зв'язок доброго і поганого в людських проявах, щоб дитина розуміла причини помилок і змогла їх виправити.

Говорячи з дитиною про чесність, варто обговорити те, чому люди говорять неправду (бояться покарання, хочуть здаватися кращими, ніж вони є насправді, бажають мати те, чого не зробили). Отже, у правди є вороги: страх, заздрість, жадібність. Спілкуючись з дитиною, потрібно пам'ятати про те, що розмова є хорошим психологічним засобом впливу на дитину. І для того, щоб уміло його використовувати, потрібно навчитися:

- бачити, спостерігати дитину «зсередини», відчувати її стан і настрій;

- розуміти мотиви поведінки дитини, зіставляти їх із її потребами;

бути врівноваженим і терплячим.

Щоб сприяти моральному зростанню дитини, поведінка дорослих повинна мати такі характеристики:

- любов і турбота (бути поруч з дитиною, спілкуватися з нею, ніжно торкатися її);

- чуйність (постійно реагувати на поведінку та стосунки  дітей);

-повага (вірити в здібності та можливості дитини);

- емпатія (розуміти та приймати емоційний стан дитини);

- щирість (бути правдивими у взаємостосунках з дитиною).

Якщо вдома панують спокій, душевне тепло, любов і щирість, то й питання виховання дитини не будуть болючими. Адже тут батьки і діти поважають одне одного, тут люблять сміх і гумор, доброзичливі й відверті розмови.  Лише в такій сім'ї панує щастя і дитина буде зростати моральною особистістю, а отже й щасливою!